Феномен Великої Волині
Волинь – одна з найбільших і найдавніших історичних областей України. Як певна історико-культурна єдність вона існує з предковічних часів. А як переддержавне утворення, напевно, з IX-X сторіч. Упродовж сторіч вона була центром українського державотворення. Особливу роль вона відігравала у часи лихоліття – під час монголо-татарської навали, під час ІІ Світової війни. У ХІІІ-XIV ст. це було єдине князівство, яке зберегло відносну самостійність, яку розбудовано в часи короля Данила, зберігши тяглість української державної традиції. Волинсько-Галицьке князівство було однією з найбільших держав тогочасної Европи. Свідченням чого стала коронація короля Данила у Дорогичині 1253 року. У 40-50-ті роки ХХ сторіччя Волинь стала осердям українського резистансу.
Волинь не має видимих кордонів. Вона не обмежена ні горами, як Галичина, ні морем, як Крим. Однак щось все-таки формує специфічний волинський характер. Якщо говорити про історичну Велику Волинь, то умовними бар’єрами можуть бути болота Бєларусі, мовно-етнічна відмінність поляків та лісостеп. Причому лісостеп та степ тут є визначальними. Найбільше цивілізаційних загроз йшло саме з нього. У лісостепу був зудар цивілізаційних впливів.
Волинь – це, безумовно, волинський ліс. Це дерево. І синій колір. Всюди – в очах і у кольорі церков. Особливо це вражає галичан, які звикли до охри «австрійського» цісарського зразка.
Попри те, що морфологія місцевості не обмежила Волинь природними бар’єрами, її кордони все ж є доволі стійкими. Навіть не дивлячись на новітній адміністративний поділ.
Якщо говорити про сьогодення і про сферу духовну, то з заходу вона обмежена польським римо-католицизмом та галицьким греко-католицизмом. Вони створюють за польсько-українським та галицько-волинськими кордонами инші культурні контексти. Хоча греко-католицизм перестав бути істотним фактором духовного життя краю відносно недавно, у ХІХ сторіччі. Поступове знищення його російським царатом призвело до однієї з волинських трагедій – переходу греко-католиків на римо-католицизм, і, як результат – втрати українського характеру Холмщини.
З півночі Волинь обмежена не лише бєларусько-українським кордоном, але й обширом безроздільного панування російського православ’я. Встановлений 1939 р. кордон між УССР та БССР відірвав від Волині та Полісся як Берестейщину, так і Пінщину. Частина історичної Волині увійшла у питомо галицькі Тернопільську та Львівську області – стали Галичиною. А частина – у питомо Подільську Хмельниччину.
Те, що напевно є специфікою Волині, і відрізняє її, скажімо, від сильно пов’язаною з Польщею та Австро-Угорщиною Галичини – це її географічна та історична відкритість до Балтії. Стосунки з Литвою немало доклалися до того, щоб вона набула саме своїх, специфічно волинських рис.
У даному виданні ми пробуємо описати феномен Великої Волині від Білостоку, Холма, Дорогичина до Житомира, від Пінська, Берестя до Кременця, Славути, Ізяслава.
Волинь є у всіх сенсах найбільш українським регіоном України. Вона дала Україні і першого короля Данила, і гетьманів, і перших Президентів – Михайла Грушевського і, будь що будь, – Леоніда Кравчука.
Як не дивно, але мітологія Волині наскрізь мілітарна. Починаючи від войовничого волинського роду князів Романовичів, які приборкали непокірну Галичину, не менш войовничих і повністю слов’янізованих Гедиміновичів аж до міту Української Повстанської Армії, яка, як відомо, народилася на Волині.
|
