Доповідь

"Вплив моральної атмосфери і психологічного клімату батьків на формування особистості дитини"

Людина не може бути вихована

 безпосереднім впливом однієї особи,

 якими б якостями ця особа не володіла

А.Макаренко.

 

   Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості, дивом зростання паростків «я» під нестерпною спекою впливів, моделей, чітко визначених шляхів виховання та способів становлення. У свій час Гельвецій говорив, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є, маючи на увазі величезну роль виховання в процесі становлення особистості. Пригадується також і давньокитайська притча про господаря, який сумував, що сходи на його полі не ростуть, і заходився витягувати їх руками. Так, на його думку, він допомагав їм рости. А сходи врешті зів’яли.

   Щось схоже може трапитись і з нашим занадто нетерплячим пориванням «досягти мети виховання», «виліпити особистість» за образом і подобою своїх уявлень, забуваючи про їх власну природу і час для проростання, становлення, розквіту і усвідомлення.

   Тому сьогодні ми говоримо про вплив моральної атмосфери і психологічного клімату батьків на формування особистості дитини.

   Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, а погане виховання – це наше майбутнє горе, наша провина перед іншими, перед країною. Не думайте, що виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, навчаєте її, або ж наказуєте. Ні. Ви виховуєте постійно, навіть тоді, коли вас немає вдома. Адже, як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми, що говорите про інших, як і з чого радієте чи сумуєте, як ведете себе з друзями чи ворогами – все це має значення для дитини.

Питання для обговорення.

1. Яку роль відіграє особистий приклад батьків у формуванні моральних підвалин дітей? Наведіть приклади з особистої практики.
2. Що заважає у досягненні позитивного результату у вихованні дітей?
3. У чому, на вашу думку, полягає моральне виховання дитини в сім'ї?
4. Що, на вашу думку, краще виховує: довір’я чи суворий контроль? Підкріпіть відповідь прикладами з життя.
5. Чи помічаєте ви ознаки егоїзму у власних дітей? Яких заходів вживаєте для їх викорінення?
6. Які шляхи та засоби виховання дітей ви запропонували б? Як виховати у дітей доброту, людяність, співпереживання?
7. Що спричиняє до появи у дітей неуважності, байдужості, черствості, егоїзму? Як цьому запобігти?
8. Чим ви керуєтесь у вихованні дітей: почуттям чи розумом?
9. Як ви привчаєте дітей до систематичної побудови праці?
10. Як застосовуєте методи заохочення і покарання в стимулюванні навчання дітей?
11. Чи існує у вашій сім´ї практика покарання дітей? Наскільки вона ефективна?
12. Скільки часу сидить ваша дитина біля телевізора, які передачі дивиться?

Педагогічні задачі і завдання.

1. Якось на пустирі біля збудованої недавно крамниці підлітки гралися в «ножика». Хто програє, той повинен їсти землю. Хлопчик, який опинився в такій ситуації, відмовився виконати умови гри. Тоді старші хлопці зв’язали його, набили рот землею і залишили одного. Надворі швидко стемніло, пішов дощ, стало холодно, але ніхто з хлопців не з’явився на допомогу. Зовсім випадково дорослі чоловіки почули стогін і принесли змученого хлопчика додому.

• Які причини такої жорстокої поведінки підлітків?
• Які саме недоліки сімейного виховання виявилися в такій ситуації?
• Подумайте, чи здатні ваші діти на жорстокість?

2. «Не знаю, що робити з сином. Він обманює на кожному кроці. Я можу пробачити будь-який вчинок, витівку, але мені боляче усвідомлювати, що брехня стає другою натурою хлопця. У горах кажуть: маленький камінець породжує лавину. Ось так і брехня. Але я не хочу, щоб мій син став злочинцем. Що ж робити? Як відвернути його обман?»

• Що б ви порадили авторці листа?
• Назвіть причини, які, на вашу думку, можуть спричинити нечесність підлітка?
• Проаналізуйте свою поведінку: чи завжди ви щирі з дітьми? Чи довіряєте їм? А вони вам?

3. «… З самого дитинства мама не довіряла мені роботу. Що б я не робила, вона переробляла потім. Навіть зараз (мені 22 роки), вона не довіряє мені самій прати, каже, що я не зможу і тільки зламаю машинку. Я зовсім не пристосована до життя, росту, ніби парникова рослина, майже нічого не вмію робити. І ви не думайте, що я єдина в сім'ї, нас четверо дівчат, просто я «молодшенька».

• Чи існують відмінності щодо виховання старших і молодших дітей7
• Проаналізуйте своє ставлення в сім´ї до старших і молодших дітей.
• Висловте свої враження щодо цього листа.

Доповідь

"Кримінальні дива віртуального світу"

Сьогодні важко уявити собі сферу суспільного життя, у якій би не використовувались сучасні інформаційні технології. Завдяки комп’ютерним мережам здійснюється політичний, правовий і економічний зв'язок на рівні державних структур, товарообіг та обмін науковим досвідом. Значно розширились межі спілкування та можливості пошуку та отримання інформації з віддалених джерел.

     Темпи числа користувачів Інтернету в нашій державі продовжують зростати. Сьогодні їх приблизно 2 млн. Разом з тим, високими технологіями почав активно цікавитися злочинний світ. Професійна майстерність деяких його представників, особливо в економічній та фінансовій сфері, викликає подив. Це призвело до появи такого феномену, як «комп’ютерна злочинність» або «кіберзлочинність». Таке небезпечне явище турбує усе цивілізоване суспільство. В Україні кримінальна відповідальність за такі посягання була встановлена лише у 1994р. (ст. 198 КК). Останнім часом високотехнологічна злочинність зростає високими темпами.   Вони використовують нові технології для шахрайства, крадіжок, «відмивання брудних коштів» тощо.  Інтернет дозволяє організованим злочинним групам швидко отримувати прибуток з відносно невеликим ризиком бути викритими. Знаходячись у мережі, можна порушувати закон на відстані, швидко і незалежно від громадянства та місця перебування.

     Хакерство – один з видів комп’ютерних злочинів, тлумачиться як несанкціонований вхід у комп’ютерну систему і не завжди має корисливий мотив. Хакери використовують безліч різних засобів для того, щоб розпізнати секретні паролі та коди або взагалі обійти парольно-кодовий захист системи. Хакер може зібрати конфіденційну про компанії і окремих осіб, а потім використовувати її для вимагання коштів або банківського шахрайства, може перехопити інформацію, що передається лініями зв’язку, скопіювати дані, зафіксувати номери кредитних карток і приватні пінк-коди.  

    Умисне розповсюдження програмних вірусів також становить значну загрозу цілісності носіїв інформації та власне інформації. Комп’ютерний вірус – це комп’ютерна програма, розрахована на порушення нормального функціонування комп’ютера. Ушкодження, яке вірус здатний завдати ЕОМ або комп’ютерній системі, може призвести чяк до перекручення, так і до знищення інформації. Вірус може знищити важливі комп’ютерні файли або зруйнувати і навіть знищити дані на жорсткому диску. Такі віруси можуть бути замасковані під «мирні» програми, текстові файли, які під час їх відмивання вмонтовуються в АС і починають поражати носії інформації.

    Так, 16-20 листопада 2001р. зазнала вірусної атаки обчислювальна мережа Генеральної дирекції ВАТ «Укртелеком», яка налічує понад 700 комп’ютерів та десятки серверів. Як наслідок – це спричинило тимчасове відключення комп’ютерів від Інтернету, а також виведення з ладу системи корпоративної електронної пошти. Збитки від атаки становили понад 1 млн. грн..

    Піратське використання програмного забезпечення також становить суспільну небезпеку. Воно включає в себе не лише використання, а й добування з метою використання комп’ютерних програм. Останні захищені авторським правом, тобто їх репродукування та вироблення без дозволу власника заборонене. Піратські дії в області програмного забезпечення – це несанкціоноване копіювання комп’ютерних програм для власного використання або продажу.

    Резонансні справи стосуються також фінансово-банківської системи. Тенденція зростання цього виду злочинів в Україні повторює світову – щорічне збільшення у 2-3 рази. Тільки у 2002 році, за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, виявлено 681 злочин, вчинений у сфері високих технологій.

    Як бачимо, з кожним днем комп’ютерна злочинність все більше втрачає свою екзотичність, стаючи реальною загрозою для окремих громадян, юридичних осіб, держави та суспільства в цілому. Темпи її зростання невпинно підвищуються, а це потребує прийняття адекватних заходів з боку вітчизняних правоохоронних органів. Складнощі з розкриттям комп’ютерних злочинів виникають у правоохоронців вже на стадії виявлення слідів злочинної діяльності. Адже часто злочинці використовують міжнародні супутникові мережі телезв’язку, маючи можливість перебувати на значній відстані від об’єкта посягання і витрачати на вчинення  об’єктивної сторони злочину незначний проміжок часу.

    Протидія комп’ютерній злочинності передбачає, перш за все, створення відповідної законодавчої бази, комплексу організаційних заходів, у тому числі підготовку кадрів високої спеціалізації, а також відповідне спеціальне технічне забезпечення. Сучасні правозастосувачі покладали великі надії на новий Кримінальний кодекс України, який набув чинності у вересні 2001 року. Комп’ютерним злочинам присвячено розділ ХХІ – «злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж», що складається із трьох статей. Але, на жаль, новітні кримінально-правові норми на національному рівні не забезпечують надійного захисту від комп’ютерної злочинності, оскільки у чинному КК України немає чіткої класифікації цього виду злочинів, а складність тлумачення і застосування статей фактично обмежують дії правоохоронних органів. За значну кількість хакерських діянь у КК 2001р.  відповідальність прямо не передбачається. Так, не регламентується відповідальність за діяння телефонних шахраїв, комп’ютерних розповсюджувачів порнографії, комп’ютерне піратство, комп’ютерний саботаж тощо.  

    З урахуванням входження України до Європейського Співтовариства та підписанням нашою державою 23 листопада 2001р. Європейської конвенції про кіберзлочинність, у якій чітко визначені види комп’ютерної злочинності та шляхи взаємодії урядів щодо боротьби з ними, виникла нагальна потреба реформування чинного законодавства. Адже відсутність міждержавних кордонів у глобальних інформаційних мережах є однією з основних особливостей, які потрібно враховувати при протидії та профілактиці комп’ютерних правопорушень. Тому, зважаючи, що загрози від кіберзлочинності ніколи не зникнуть, доки світ залишається в електронній залежності, необхідно розробити стратегію захисту на кожному підприємстві, у національному масштабі та в усьому світі.